Ти не плачеш, то вранішні роси,
Просто дощ на рум’яній щоці
Тане краплями солі холодної
На той лист, що тримаєш в
руці.
Тепла, ніжна, весела і
радісна,
Вірна, мужня, нестримна в
ночі –
Ти для мене такою лишаєшся,
Де у пам’яті жиють пісні.
Запах в пам’яті швидко
зникає.
Брудні фішки, вродливі
жінки…
Та чому ж з них ніхто не
кохає
Так як
вмієш кохати їх ти?
| 
