Залишала квіти на столі,
Залишала світло, коли йшла
від тебе,
Залишала там свої вірші,
Залишала те, чого лишать не
треба.
Я не йшла, я лиш робила вид,
Та дивилась на твою усмішку,
Чи ти знав, чи ти давно вже
звик,
Чи то я хильнула лишку?
Коли брали волю у кулак,
На тремтячих боязких
долонях,
Я тримала цілий світ в
руках,
Полюси я морщила на скронях.
Клітки бачила, та клітки не
могли
Не могли тримати нас в
полоні
Вільні ми, бо вільні наші
сни
Коли в
снах пісни, не бути нам в полоні!
| 
